***
Казино
війни.
З-за спини,
вдалині
маячить
горизонт,
схожий
на картини
шаленого
Далі.
Дивись –
тут
усе про нас.
Не в пізній
і не в ранній
час,
а саме в раз.
Крупʼє
землі
крутить
пекельну
рулетку
і випадає
навмання –
то чорна,
то червона
вдача,
і ми вже
не розуміємо,
якого
вона кольору.
І зорі
нам кричать:
беріть
у життя
решту,
і чекайте,
коли
в нічному
купе
доїдете
до станції
світанку.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…