… А ми йшли
по спадаючому колу
зникаючих подій
і чудилося мені,
що стає нас
з часом менше
нуля.
І контури полонених
думок,
як кола на воді
зникали на очах
останніх
молитовних днів.
І коли нас залишилося
тільки двоє,
наші обличчя стали схожі
на обличчя Адама і Єви.
І Голос сказав: “Біжіть
і не озирайтеся.”
Але вже було пізно.
Коло замкнулося.

admin

Recent Posts

Доктор Гільсдорф про поему Олександра Коротка «СТУС»

Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…

1 тиждень ago

“СТУС”

[/audio]

2 тижні ago

Презентація професорки Анни Беднарчик для мистецько-літературного вечора присвяченого поемі «СТУС»

У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…

3 тижні ago

“Лезо сонця…”

* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза  ніжною лялечкою безправного щастя…

1 місяць ago

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

1 місяць ago