СОН
… А ми йшли
по спадаючому колу
зникаючих подій
і чудилося мені,
що стає нас
з часом менше
нуля.
І контури полонених
думок,
як кола на воді
зникали на очах
останніх
молитовних днів.
І коли нас залишилося
тільки двоє,
наші обличчя стали схожі
на обличчя Адама і Єви.
І Голос сказав: “Біжіть
і не озирайтеся.”
Але вже було пізно.
Коло замкнулося.
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…