… А ми йшли
по спадаючому колу
зникаючих подій
і чудилося мені,
що стає нас
з часом менше
нуля.
І контури полонених
думок,
як кола на воді
зникали на очах
останніх
молитовних днів.
І коли нас залишилося
тільки двоє,
наші обличчя стали схожі
на обличчя Адама і Єви.
І Голос сказав: “Біжіть
і не озирайтеся.”
Але вже було пізно.
Коло замкнулося.

admin

Share
Published by
admin

Recent Posts

“На одну зиму менше…”

* * * На одну зиму менше. На одну війну більше. Поминальна  чекає весна. І…

4 дні ago

Еллада

Острівних днів загублені адреси і океани снів глибокі, як непритомність розіп'ятого похапцем бузку. Йде Війна…

1 тиждень ago

ЛІБРЕТО

Живіть у будинкахвеликих літерв портах і бухтахочей коханих,ходітьна виставитиші,адже помахвій –це в театрі життяпремʼєра. Переклад…

2 тижні ago

“Хочеться крикнути…”

*** Хочеться крикнути з відчаю на все горло, щосили в бік далекого й близького Заходу:…

3 тижні ago

“Як можеш ти співати ці слова…”

*** Як можеш ти співатиці слована піку слави,невже не бачиш ти,що в них розстріляновсі наші…

3 тижні ago

“Туманів тривожна печаль…”

Читає автор, переклад Ольги Ільчук.

4 тижні ago