“Туманів тривожна печаль…”
* * *
Туманів тривoжна
печаль
ховає від злих
сторонніх очей
наших облич
воскових
музей.
Шкода,
що у час цей
нам бракує і слів,
і фраз,
Кожен народ має свій
Колізей.
Не осуди.
Разом рушаймо
в путь!
Все поряд,
все починається
за садом
зірок:
міста, мов привиди,
тендітні статуетки
днів ( все вдрУзки).
І жодних віз
не треба.
Чом забарився ти?
Кидай монетки,
я бачу – ти не хочеш
вертатися
сюди.
Так це дарма.
Ми залишаємося
тут.
І з нами зостаються
не памʼятники мрій,
а Сльози-айсберги,
які не тануть з болю.
Переклад – Ольга Ільчук
Recent Posts
“Довоєнне букіністичне літо…”
* * * Довоєнне букіністичне літо. По написаному час пробіг. Життя щасливе між пальців протекло.…
ГОТИЧНИЙ ПРИСМАК БОЖЕВІЛЛЯ
Довгі самотні вулиці часу - маніакальні та трагічні з курантами вибухів серцебиття, що ведуть у…
“Передбачення, як молитва…”
* * * Передбачення, як молитва - білої магії бунт над божевіллям чорної магії у…
“Чи можна пізнати себе…”
Чи можна пізнати себе до таких глибин, куди навіть не проникає світло пізнання Добра і…
“Братання…”
*** Братання Третього Риму з другим Вавилоном - Содомом і Гоморрою. Саме час. Уже пролився…
“Повертаюсь додому…”
*** Повертаюсь додому, як на південь колись, це вже сьомий мій день, сни провісні збулись.…