* * *
Туманів тривoжна
печаль
ховає від злих
сторонніх очей
наших облич
воскових
музей.
Шкода,
що у час цей
нам бракує і слів,
і фраз,
Кожен народ має свій
Колізей.
Не осуди.
Разом рушаймо
в путь!
Все поряд,
все починається
за садом
зірок:
міста, мов привиди,
тендітні статуетки
днів ( все вдрУзки).
І жодних віз
не треба.
Чом забарився ти?
Кидай монетки,
я бачу – ти не хочеш
вертатися
сюди.
Так це дарма.
Ми залишаємося
тут.
І з нами зостаються
не памʼятники мрій,
а Сльози-айсберги,
які не тануть з болю.
Переклад – Ольга Ільчук
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Хто пояснить мені, чому ми всі - живі і мертви - опинились під руїнами …
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…