“Туманів тривожна печаль…”
* * *
Туманів тривoжна
печаль
ховає від злих
сторонніх очей
наших облич
воскових
музей.
Шкода,
що у час цей
нам бракує і слів,
і фраз,
Кожен народ має свій
Колізей.
Не осуди.
Разом рушаймо
в путь!
Все поряд,
все починається
за садом
зірок:
міста, мов привиди,
тендітні статуетки
днів ( все вдрУзки).
І жодних віз
не треба.
Чом забарився ти?
Кидай монетки,
я бачу – ти не хочеш
вертатися
сюди.
Так це дарма.
Ми залишаємося
тут.
І з нами зостаються
не памʼятники мрій,
а Сльози-айсберги,
які не тануть з болю.
Переклад – Ольга Ільчук
Recent Posts
“За барвистою ширмою літа…”
*** За барвистою ширмою літа солнце згасає, мов мрія розмита і спалахи пам’яті згадують сни,…
“Безсоння кохання…”
*** Безсоння кохання, війни безсоння. Багато страждальний дзвін нічних сердець, де так бездомне і безцінне…
Батьківщина кохання
*** Батьківщина кохання на острові серця, омита океаном спогадів. І котяться хвилі днів від горизонту…
ChatGPT про новий вірш Олександра Коротка “Давай поділимо навпіл…”
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…