Равлики днів,
наївні й безпорадні,
сполохані, що затаїли
помсту
на тлі декорації сонця
з посинілими губами.
І це літо,
холодне й дощове,
з твоїми виколотими очима,
сину.
Ось ніч ізрання.
Блукають у пітьмі
сомнамбулами голоси медсестер,
а ось і швидкоплинне рукостискання
вітру,
що увірвався у прочинене вікно
твоєї палати
дізнатися, як ти там.
Така війна.
Не питай, чому так.
Ніхто тобі не відповість.
Лиш довгі, повні відчаю
й надії
погляди матерів,
застиглі на пів дорозі
між життям і небом,
гріють твою
понівечену душу.
⠀
(Переклад на українську мову Ольги Ільчук)
Вчора редактор, літературознавець Дмитро Дроздовський отримав чудову новину про публікацію його наукової статті, що присвячена…
Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у…
Вчора Олександр Коротко отримав листа на особисту пошту, в якому йшлося про наміри польського видавництва…