Равлики днів,
наївні й безпорадні,
сполохані, що затаїли
помсту
на тлі декорації сонця
з посинілими губами.
І це літо,
холодне й дощове,
з твоїми виколотими очима,
сину.
Ось ніч ізрання.
Блукають у пітьмі
сомнамбулами голоси медсестер,
а ось і швидкоплинне рукостискання
вітру,
що увірвався у прочинене вікно
твоєї палати
дізнатися, як ти там.
Така війна.
Не питай, чому так.
Ніхто тобі не відповість.
Лиш довгі, повні відчаю
й надії
погляди матерів,
застиглі на пів дорозі
між життям і небом,
гріють твою
понівечену душу.
⠀
(Переклад на українську мову Ольги Ільчук)
Тепле повідомлення від друга Олександра Коротка — відомого скрипаля з Ізраїлю Олександра Поволоцкого, який поділився…
Олександра Герман Петрановська, режисер Одеського академічного театру ляльок, поділилася своїми враженнями від розмови Максима Ходака…
Відгук Дмитра Дроздовського на виконання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою Роговцевою. "Олександре…
Відгук читача, адвоката Євгена Полунова на прочитання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою…
Видатна українська акторка театру і кіно Ада Роговцева прочитала наративну поему Олександра Коротка «Стус» в…