Початок
Вимолив у неба царство тиші.
У Замку ночі пройшла коронація
безмовності.
Вимовив слова – і вони, немов
арештанти,
вийшли на прогулянку в тюремному
дворику чистих аркушів,
і пролилося світло натхнення
на білосніжні поля,
і чорнозем поетичної
уяви
прикрасив землю новими
творами.
Вчителі
Кафка відчинив двері.
На порозі стояв Гоголь, у руках він тримав продірявлену шинель.
Кафка шанобливо розкланявся,
впустив гостя в будинок і запропонував
йому присісти, але всі стільці
були зайняті незнайомими людьми,
схожими як дві краплі води
на К’єркегора.
Буття
Кафка у своїх творах
з пророчою достовірністю
за довго до приходу фашизму,
показав усьому людству
всі грані цього жахливого
явища.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…