Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні забувати, що Творець дає нам йти по життю тим шляхом, який ми собі вибираємо і не випадково в священних книгах написано, що все в руках Господа Бога, крім свободи вибору людини, цю опцію Він надав нам.
Ми повинні чітко усвідомлювати, що інертність ніколи не перемагає, а з усіх зручностей у нашому житті ми найбільше любимо лінь.
Кілька слів про відчай. Він нас руйнує. Це як запій. Тому що коли людина виходить із запою, то її день починається не сьогодні, а тоді, коли вона пішла в запій.
Час ще той інквізитор.
І чому ми для себе вирішили, що в кожен новий день ми повинні входити з парадного входу.
Але що, на мій погляд, сьогодні може нас найбільше стимулювати, так це щасливі миті, треба вміти їх цінувати і правильно ними користуватися, при цьому ні в якому разі не плутати натхнення з піднесенням.
І наостанок, подобається нам це чи ні, але Господь так влаштував цей світ, що всі подарунки в цьому житті приходять до нас через страждання.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…