*** Були люди погордливі і були люди нахабні. І ніхто нікому не хотів поступатися до пори. Але настали не їхні…
*** Драбина недовго трималася за хмари. Подув вітер, драбина упала на землю. Так з’явилася залізниця. Минули віки, а драбина все…
*** Янгол розсмішив душу – і виникла усмішка на обличчі людини.
*** Барвисте життя у вигадливих фарбах уяви проростає крізь білий аркуш зими під проводом осінніх слів і виводить мене на…
*** Бачу часом, як очі заходу наливаються кров’ю, чую часом, як дятел робить зарубки на товстошкірій пам’яті дерев, вчуваю часом,…
*** Я поспішаю. Я зайнятий. У мене немає часу. Якщо у тебе немає часу, у тебе немає віри. Якщо у…
Якось ішов повз вічність. Бачу — у вікнах світиться. Думаю, дай зазирну. І зазирнув. А там — нікого.
Переселення любові. Мовчанка настіж розчиняє розгублену усмішку дня. Як далеко до наближення твого подиху, безсоння вуст! Руки розлітаються різними містами…
*** Ліниво чайки переходять межу літа, завойовники, патриції, їм судилося сидіти біля моря й бачити полонених – втомлених жителів землі.…
*** Світло твоїх очей блискотом розсипається по воді, легка печаль коливається у такт легкому бризу й відбивається у небі твоєї…
*** Прийшло перше кохання. Воно було велике і гарне. Потім прийшло друге кохання, за ним третє, і кожне нове кохання…
Складки біля вуст, як пересохлі притоки, що колись впали у гирло великої річки. Пастка забальзамованих зморшок у мавзолеї твого обличчя.…
*** Уже давно немає на ялинках райських яблук, цукерок «Білочка» й «Тузик», а свято зосталося. І це свято в очікуванні…
*** Прогріте сонцем каміння спогадів остигає. Літо, схоже на тінь від сонячного годинника, нагадує щасливу пору. Де вона? Невже заховалася…
У Олександра Коротко твори на єврейську тему нерозривно пов'язані зі зверненням до основ іудаїзму, сюжетів Тори і власного досвіду набуття…