***
Бачу часом, як очі заходу
наливаються кров’ю, чую
часом, як дятел робить зарубки
на товстошкірій пам’яті дерев,
вчуваю часом, як завмирає життя.
Серце часу, я не питаю в тебе, де ти.
Я тебе бачу, я тебе чую, я тебе відчуваю.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…