Із вчорашнього дня
тло незламного ранку —
на мольберті стоїть
у мовчанні світанку.
Не вважайте, що світ —
лише вигадка снів,
де в безодні любов
загубилась без слів.
Це — живопис,
це — спалах буття,
це — надія,
що знову веде
крізь тривожні літа.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…