Непізнаним будь,
дорога — батіг,
кого не вернути —
того не відспівати.
Життя — зал
очікувань,
зібрався народ.
Весна впала
зоряним пилом —
ти ждеш відбуття
в невідомий край.
Терпінням,
терпінням
випробуй себе.
По зошитам нотним
проноситься вітер,
а птахи щебечуть
немов малі діти.
Зупинки прощальні,
погляди близьких,
ми — сонечко Боже,
що прагне летіти.
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Хто пояснить мені, чому ми всі - живі і мертви - опинились під руїнами …
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…