Непізнаним будь,
дорога — батіг,
кого не вернути —
того не відспівати.
Життя — зал
очікувань,
зібрався народ.
Весна впала
зоряним пилом —
ти ждеш відбуття
в невідомий край.
Терпінням,
терпінням
випробуй себе.
По зошитам нотним
проноситься вітер,
а птахи щебечуть
немов малі діти.
Зупинки прощальні,
погляди близьких,
ми — сонечко Боже,
що прагне летіти.
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…
У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…