Непізнаним будь,
дорога — батіг,
кого не вернути —
того не відспівати.
Життя — зал
очікувань,
зібрався народ.
Весна впала
зоряним пилом —
ти ждеш відбуття
в невідомий край.
Терпінням,
терпінням
випробуй себе.
По зошитам нотним
проноситься вітер,
а птахи щебечуть
немов малі діти.
Зупинки прощальні,
погляди близьких,
ми — сонечко Боже,
що прагне летіти.
* * * Сухотною була зима в останній рік війни. І день, схожий на…
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…