“Місячний берег сонця…”
***
Місячний берег сонця,
набережна галюцинацій
з нічними приливами
і відливами самотності,
де в обнімку
з переляканим безсонням
ми блукаємо в лабіринтах
спогадів
з тими без яких
нас уже немає ні в минулому,
ні в майбутньому житті.
Все велично
і безглуздо
немов будинок скособочений
під гнітом старості.
Видно щось надломилося
у сценарії нашої
уяви.
Приходить час і все втрачає
сенс.
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…