Я бачив берег моря, що збожеволів ще до мене, до мого приходу до моря, яке стелило постіль бездомним вечорам. Я моря не люблю за лагідну вдачу, за послух, за вічну схильність до мріяння, в ньому тонуть кораблі, що везуть людей, втомлених жити своєю долею.
Нудніша за море — лише нудьга давно посиротілих чайок, що може бути набридливішим за їхній крик, який просить маяк осліпнути і подвигом своїм закрити сентиментальну історію фігури флегматичної, воскової, схожої на скалки Греції античної. Хто думає, що можна довго жити біля моря, лукавить і чекає нагоди й моменту забути бажання своє.
Літературно-мистецький вечір з нагоди виходу поеми Олександра Коротка «СТУС» у видавництві Glagoslav Publications. Поема присвячена…
Поема Олександра Коротка «Стус» продовжує свій шлях до міжнародного читача — тепер у звучанні. Англомовна…
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…
У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…