Я бачив берег моря, що збожеволів ще до мене, до мого приходу до моря, яке стелило постіль бездомним вечорам. Я моря не люблю за лагідну вдачу, за послух, за вічну схильність до мріяння, в ньому тонуть кораблі, що везуть людей, втомлених жити своєю долею.

Нудніша за море — лише нудьга давно посиротілих чайок, що може бути набридливішим за їхній крик, який просить маяк осліпнути і подвигом своїм закрити сентиментальну історію фігури флегматичної, воскової, схожої на скалки Греції античної. Хто думає, що можна довго жити біля моря, лукавить і чекає нагоди й моменту забути бажання своє.

AddThis Website Tools
admin

Share
Published by
admin

Recent Posts

“Не лише Ангелам…”

*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.

2 дні ago

“Казіно весни…”

*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…

2 дні ago

“Мамо, твої очі…”

*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…

2 дні ago

“Пуповина любові…”

*** Пуповина любові - українське поле, безмежне і щедре, мов душа літа, із золотою тремтячою…

2 дні ago
Нове есе Олександра Коротка — вже на сайтіНове есе Олександра Коротка — вже на сайті

Нове есе Олександра Коротка — вже на сайті

Олександр Коротко продовжує активно працювати над новими текстами — як поетичними, так і есеїстичними. У…

1 тиждень ago

НОТАТКИ НА ПОЛЯХ СВІДОМОСТІ

Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні…

1 тиждень ago