Я бачив берег моря, що збожеволів ще до мене, до мого приходу до моря, яке стелило постіль бездомним вечорам. Я моря не люблю за лагідну вдачу, за послух, за вічну схильність до мріяння, в ньому тонуть кораблі, що везуть людей, втомлених жити своєю долею.
Нудніша за море — лише нудьга давно посиротілих чайок, що може бути набридливішим за їхній крик, який просить маяк осліпнути і подвигом своїм закрити сентиментальну історію фігури флегматичної, воскової, схожої на скалки Греції античної. Хто думає, що можна довго жити біля моря, лукавить і чекає нагоди й моменту забути бажання своє.
* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…
* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…
Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…
* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…
* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…