Я бачив берег моря, що збожеволів ще до мене, до мого приходу до моря, яке стелило постіль бездомним вечорам. Я моря не люблю за лагідну вдачу, за послух, за вічну схильність до мріяння, в ньому тонуть кораблі, що везуть людей, втомлених жити своєю долею.
Нудніша за море — лише нудьга давно посиротілих чайок, що може бути набридливішим за їхній крик, який просить маяк осліпнути і подвигом своїм закрити сентиментальну історію фігури флегматичної, воскової, схожої на скалки Греції античної. Хто думає, що можна довго жити біля моря, лукавить і чекає нагоди й моменту забути бажання своє.
* * * Туманів тривoжна печаль ховає від злих сторонніх очей наших облич воскових музей. …
Вчора редактор, літературознавець Дмитро Дроздовський отримав чудову новину про публікацію його наукової статті, що присвячена…