Бабки
Десь у верхів’ях безводної ріки, де був я і не був, де тінь очікування віками небес лягла на вії усією тяжкістю сонною, і ніч заблудилася, і я заблудився у щасливому спокою відкинутого життя, і обличчя друзів, охолоджені смертю, явилися на землю, і зустріч сталася, і роки пам’яті, за руки взявшись, кружляли під нами, над прірвою втрат, у барвистому танку стомлених миттєвостей, і чолом упиралась у світання тиша, і зграйка бабок, варта видимих істот, несла службу в останньої мрії.
Recent Posts
ChatGPT про новий вірш Олександра Коротка “Давай поділимо навпіл…”
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…
“Давай поділимо навпіл…”
* * * Давай поділимо навпіл вид з відкритого вікна, весь мотлох спогадів старих, і…
“Край неба, поля край…”
*** Край неба, поля край, діти, співайте — та знайте: на землі тільки Батьківщина —…
Новий аналіз вірша Олександра Коротка за допомогою ChatGPT
Продовжуємо ділитися аналітичними нотатками штучного інтелекту ChatGPT, який допомагає глибше розглядати смислові шари поезії Олександра…