Десь у верхів’ях безводної ріки, де був я і не був, де тінь очікування віками небес лягла на вії усією тяжкістю сонною, і ніч заблудилася, і я заблудився у щасливому спокою відкинутого життя, і обличчя друзів, охолоджені смертю, явилися на землю, і зустріч сталася, і роки пам’яті, за руки взявшись, кружляли під нами, над прірвою втрат, у барвистому танку стомлених миттєвостей, і чолом упиралась у світання тиша, і зграйка бабок, варта видимих істот, несла службу в останньої мрії.

admin

Share
Published by
admin

Recent Posts

“Місячний берег сонця…”

*** Місячний берег сонця,набережна галюцинаційз нічними приливамиі відливами самотності,де в обнімкуз переляканим безсоннямми блукаємо в…

19 години ago

“Moon Boy” — у центрі літературного обговорення в Києві

Англомовний переклад відомого прозового твору Олександра Коротка "Moon Boy" став літературним відкриттям для студентів Маріупольського державного…

4 дні ago

“О, Творче…”

читає автор.

7 днів ago

ПОВЕРТАЮСЬ ДОДОМУ

Читає автор.

7 днів ago