Пальці – клавіші, пальці – думи,
пальці – біль, що звучить зусюди,
пальці – гетто німого щастя,
пальці білої, чорної масті,
пальці – сонця осяйна дорога,
пальці – музики вічна тривога.
* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще…
* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж…
Руїни заходу сонця звисають над землею червоними гронами винограду, напоєного мирним сонцем. А перед трибуною…
* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання…