Переселення любові. Мовчанка настіж розчиняє
розгублену усмішку дня. Як далеко до наближення
твого подиху, безсоння вуст! Руки розлітаються
різними містами й ночами. Інквізиторський час
просочується крапелинами, хвилинами й убиває
твою ніжність монотонною байдужістю неба.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…