Під
Тріумфальною
Аркою
тиші
у призначену
для серця мить
пливуть і боляче
жалять медузи
туманних
сновидінь —
наш прожитий
марно день.
І крізь
закопчене
скло
передчуттів
видається життя
у запряжці слів
безживої
любові,
що встигла
до світанку,
до пробудження
від снів
безгрошів’я
набриднути
і відслужити
панахиду
за прийдешні страждання.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…