Червоні голоси –
стогони
неприкаянного
відлуння.
Чорна смуга,
немов стріла
встромляється
у серце століття.
І роки
згорають дотла,
бісівська йде
потіха.
Бачиш,
під ногами
Земля
без жодної
людини.
І в небі
залишилася
тільки одна
зірка,
і навіть вона
горить не завжди.
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…