Червоні голоси –

стогони

неприкаянного

відлуння.

Чорна смуга,

немов стріла

встромляється

у серце століття.

І роки

згорають дотла,

бісівська йде

потіха.

Бачиш,

під ногами

Земля

без жодної

людини.

І в небі

залишилася

тільки одна

зірка,

і навіть вона

горить не завжди.

admin

Recent Posts

Ада Роговцева озвучила поему Олександра Коротка «Стус»

Видатна українська акторка театру і кіно Ада Роговцева прочитала наративну поему Олександра Коротка «Стус» в…

1 день ago

Вийшло нове інтерв’ю Олександра Коротка про Василя Стуса

На YouTube-каналі Glagoslav Publications вийшло нове інтерв’ю Олександра Коротка з Максимом Ходаком — засновником і…

3 дні ago

«Поет проти імперії»: Максим Ходак і Олександр Коротко про Василя Стуса

Розмова Максима Ходака з поетом, прозаїком та есеїстом Олександром Коротком про поему «Стус», свободу поета,…

1 тиждень ago