Авторський сайт Олександра Коротка

Переклади творів Олександра Коротка багатьма мовами зайняли в останнє десятиліття особливе місце в його творчості. На новинній стрічці сайта регулярно публікуються повідомлення про всі пов’язані з перекладами нові факти, що відбуваються в насиченому літературному житті письменника, зокрема про зарубіжні журнальні та інтернет-публікації та вихід книг.

Як і у власній творчості, так і в перекладах, існують особливо вдалі речі, до яких хочеться повернутися, перечитати, згадати. На думку автора і його команди, що відповідає за функціонування сайта, майданчик сторінки новин може бути використаний як нагадування про такі творчі успіхи.

Сьогодні повертаємося до перекладної книги поезії, що вийшла в 2018 році в Парижі у видавництві «L’Harmattan» — «La grenouille rouge» («Червона жабка»), і публікуємо вірш «Испуганно, проникновенно…» з цього видання мовою оригіналу, в перекладі українською Юлії Дворецької та в перекладі французькою Ніколь Лоран-Катріс.

 

* * *

Испуганно, проникновенно

вторгалось время в мою жизнь,

и ангелы со мной дружили,

и тишине они служили,

как служат Англии туманы

в своём величии незваном.

Я сослан памятью домой,

чтоб получить души наследство,

и вот стою я сам не свой

под одиноким небом детства,

и дождь дрожит, и я дрожу,

и никого не нахожу,

и не могу никак согреться,

и ветер гонит тучи прочь

на водопой в чужую осень,

и мне навстречу ночь идёт,

а может, бабушка святая,

я никого не различаю,

я просто долго умираю,

хочу увидеть свою дочь,

но океан лежит меж нами,

и он холодными руками

касается моих седин,

и я один, и он один.

 

* * *

 

Час уривався перелякано

й проникливо в життя моє,

і янголи мені товаришами

стали, і в тишині несли

вони своє служіння,

як служать Англії тумани

у величі своїй незваній.

Заслали спомини мене додому —

отримати душі моєї спадок,

і ось стою я сам не свій

та під дитинства одиноким

піднебессям,

і дощ тремтить, і я тремчу,

і я нікого не знайду

й зігрітися ніяк не можу,

і вітер хмари геть жене

на водопій в чужую осінь,

мені назустріч ніч іде,

а може, бабця безгріховна,

та я нікого вже не розрізняю,

а просто довго помираю,

так хочеться побачити доньку,

та океан лежить між нами,

і він холодними руками

торкається моїх сивин,

і я один, і він один.

 

Цей вірш можна також почути у авторському читанні й читанні Ніколь Лоран-Катріс за посиланням:

https://korotko-poetry.com/aleksandr-korotko-i-nikol-loran-katris-chitajut-stihotvorenie