Авторський сайт Олександра Коротка

***

Повертаюсь додому,

як на південь колись,

це вже сьомий мій день,

сни провісні збулись.

Чорним вороном день

під дашком моїм спить,

в небо глянув бузок

й гірко плаче щомить.

На порозі весна,

кроків згублена тінь,

сонце втратило глузд

в тісноті  хмаровинь.

Дім, що вглух в тишині, –

мій останній вокзал,

він про мене забув,

він мене не впізнав.

Я побачив сумні

очі, сповнені сліз,

і звучало в мені:

дім цей смертю поріс.

Переклад Ольги Ільчук