“Повертаюсь додому…”
***
Повертаюсь додому,
як на південь колись,
це вже сьомий мій день,
сни провісні збулись.
Чорним вороном день
під дашком моїм спить,
в небо глянув бузок
й гірко плаче щомить.
На порозі весна,
кроків згублена тінь,
сонце втратило глузд
в тісноті хмаровинь.
Дім, що вглух в тишині, –
мій останній вокзал,
він про мене забув,
він мене не впізнав.
Я побачив сумні
очі, сповнені сліз,
і звучало в мені:
дім цей смертю поріс.
Переклад Ольги Ільчук
Recent Posts
Нове есе Олександра Коротка — вже на сайті
Олександр Коротко продовжує активно працювати над новими текстами — як поетичними, так і есеїстичними. У…
НОТАТКИ НА ПОЛЯХ СВІДОМОСТІ
Незважаючи на те, що Творець створив нас за своїм образом і подобою, ми не повинні…
“Із вчорашнього дня…”
Із вчорашнього дня тло незламного ранку — на мольберті стоїть у мовчанні світанку. Не вважайте,…
“Непізнаним будь, дорога — батіг…”
Непізнаним будь, дорога — батіг, кого не вернути — того не відспівати. Життя — зал…
“Четвертий рік — канікули війни…”
Четвертий рік — канікули війни безсмертної. На карті безсоння розсипані неначе ртуть — нічні чорнильні…