“Повертаюсь додому…”
***
Повертаюсь додому,
як на південь колись,
це вже сьомий мій день,
сни провісні збулись.
Чорним вороном день
під дашком моїм спить,
в небо глянув бузок
й гірко плаче щомить.
На порозі весна,
кроків згублена тінь,
сонце втратило глузд
в тісноті хмаровинь.
Дім, що вглух в тишині, –
мій останній вокзал,
він про мене забув,
він мене не впізнав.
Я побачив сумні
очі, сповнені сліз,
і звучало в мені:
дім цей смертю поріс.
Переклад Ольги Ільчук
Recent Posts
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка
Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…
“Час став комом у горлі…”
*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…
Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка
Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…
“Пройшли поминальні дні…”
*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…