“Повертаюсь додому…”
***
Повертаюсь додому,
як на південь колись,
це вже сьомий мій день,
сни провісні збулись.
Чорним вороном день
під дашком моїм спить,
в небо глянув бузок
й гірко плаче щомить.
На порозі весна,
кроків згублена тінь,
сонце втратило глузд
в тісноті хмаровинь.
Дім, що вглух в тишині, –
мій останній вокзал,
він про мене забув,
він мене не впізнав.
Я побачив сумні
очі, сповнені сліз,
і звучало в мені:
дім цей смертю поріс.
Переклад Ольги Ільчук
Recent Posts
ChatGPT про новий вірш Олександра Коротка “Давай поділимо навпіл…”
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…
“Давай поділимо навпіл…”
* * * Давай поділимо навпіл вид з відкритого вікна, весь мотлох спогадів старих, і…
“Край неба, поля край…”
*** Край неба, поля край, діти, співайте — та знайте: на землі тільки Батьківщина —…
Новий аналіз вірша Олександра Коротка за допомогою ChatGPT
Продовжуємо ділитися аналітичними нотатками штучного інтелекту ChatGPT, який допомагає глибше розглядати смислові шари поезії Олександра…
“Крапля земної роси…”
*** Крапля земної роси нагадує безтілесну мить, немов беззахисне немовля у хвилини потрясінь, чиє его…