* * *
Забути війну,
покинути Україну,
полишити свій
дім,
добре, що ждуть нас
у Европі, в Америці,
та де тільки нас
не ждуть.
Але все якось
не до того,
щось тримає,
не відпускає,
чи то душі
не з руки,
чи то в ріднокраї
тепло і затишно,
мов у дитинстві
в обіймах матусі.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…