* * *
Забути війну,
покинути Україну,
полишити свій
дім,
добре, що ждуть нас
у Европі, в Америці,
та де тільки нас
не ждуть.
Але все якось
не до того,
щось тримає,
не відпускає,
чи то душі
не з руки,
чи то в ріднокраї
тепло і затишно,
мов у дитинстві
в обіймах матусі.
* * *Кирилиця піщиноку годиннику пісочномусхожана бархани,дюни,кряжіі навітьна порваніструнискрипки,на біль метафору скроневій частиніголови,де тонуть золотірибкив…
*** Мені снилися твої очі - острови самотності в океані людських страждань і розстріляних впритул …
Дмитро Дроздовський, редактор всеукраїнського літературного журнала “Всесвіт” поділився записом круглого столу, де зокрема йшлося про…
Допокипишномовитьніч,сутніснемирнотане,розчиняється, зникаєу безхмарномуповітріжиттєдайногонебуття.На вершиніповні горить,не згасає зіркатвоїх мерехтливихвід щастясліз. Переклад Інни Дукерт.
*** Дитинство - квітковий пил, часу сад в'яне, степ очікувань, полин, вітер на скрипці грає.…