Зорі назустріч
Поема, що складається з самостійних глав-фрагментів, яку Андрій Вознесенський назвав роботою імпресіоніста. Це осмислення епохи “совка”, іронічне, метафоричне, що точно відображає дух часу. В оформленні книги використано кращі роботи відомих фотомайстрів ХХ століття.
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="300px" width="225px" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…