Поема, що складається з самостійних глав-фрагментів, яку Андрій Вознесенський назвав роботою імпресіоніста. Це осмислення епохи “совка”, іронічне, метафоричне, що точно відображає дух часу. В оформленні книги використано кращі роботи відомих фотомайстрів ХХ століття.
* * * У світі, в якому ми живемо, зло значно переважає над добром. Як…
*** Хто пояснить мені, чому ми всі - живі і мертви - опинились під руїнами …
*** Однокімнатні ночі. Ось і стали ми змужнілими. Постаріли наші діти, і світанки посивіли. Наші…
* * * Смертельно-блідий місяць, відходить тінь кохання. І силует твоїх останніх слів губиться в…
*** В житті є такі ночі з довгими безмовними коридорами безсоння, коли ти йдеш протяжними…