Авторський сайт Олександра Коротка

Поет Коротко проводить довгоочікувану літню відпустку біля моря. Але це не відпочинок у звичному розумінні — з бездумним лежанням на пляжі, екскурсіями, різного роду розвагами. Для творчої людини переміщення з мегаполіса на узбережжя — не тільки чудова нагода фізично відпочити, а й джерело вражень, які пізніше втіляться у нові твори. А для Олександра Коротка це ще й можливість не залишати «на потім» відчуття свіжості, новизни, а творити тут і зараз.

Він продовжує розпочатий у цьому році в Києві віршований цикл принципово нової поезії, що увібрала все найкраще з творчості минулих років, але знайшла навдивовижу просту смислову форму для початкового сприйняття, яка, однак, таїть у собі безмежні можливості. Кожна з глав циклу розкривається, як розкривається полотно живописця для глядача або стає об’ємним клавір композитора, коли музика звучить для слухача. Кожен, хто доторкнеться до зразків будь-якого жанру, бачить і чує власне, індивідуальне. Але існує непорушна основа — це думки автора, безмежжя світу образів, енергія і багато-багато іншого — такий фундамент, на якому автор будує своє послання людині.

Олександр Коротко, приступаючи до створення нового твору, завжди орієнтується на нестандартне, самобутнє, не схоже ні на чиє розуміння базової суті майбутнього творіння — він його основоположник. Хтось відзначить у поезії Коротка філософічність, математичну точність метафор, а хтось, навпаки, визнає, що поезія циклу легка, повітряна, а образи продиктовані натхненням, романтичним настроєм. Нехай авторська думка залишиться загадкою.

Пропонуємо для читання три вірші. Один ранній, другий написано кілька років тому, а третій — глава з нового поетичного циклу.

* * *

На второй день

после шторма

обессилевшие волны,

словно караван

верблюдов в пустыне,

покачиваясь в такт

затихающему ветру,

несут на берег

равнодушное

признание горизонта.

Любопытные чайки

и босоногие дети

стоят на паперти

одинокого пляжа

и выпрашивают

подаяние у моря.

К вечеру лунный

свет, разглаживая

морщины на лице

засыпающего зверя,

протаптывает себе

узкую тропинку,

ведущую за горизонт.

1996

 

ГРЕЦИЯ

 

Любимое зрелище оливковых рощ –

снежные поросли, которые

превращаются в лилии на горных

озёрах безымянных ночей.

Когда ты проснёшься, в Греции

будет цветение медоносного лета.

2017

 

ЛЕТНИЙ БРИЗ

 

В заворожённый час

безадресной любви

на горизонте

полнолунья

закат

встречает ночь

игрушечной

пощёчиною моря.

Всё дышит ожиданьем

чистого греха,

и грезит наяву

бескровный,

обнажённый сон.

2021