ДОПОКИ НІХТО НЕ ЗНАЄ
Мої асоціації на один з прочитаних віршів мого друга, видатного азербайджансько-турецького поета сучасності – Мехмета Ісмаїла.
Спогади про наші давні зустрічі в Парижі, Подгориці досі гріють душу.
Допоки ніхто не знає
На чужині
ночі безсонні
пильнують
спогади.
На чужині
дні довші
за життя, прожите
в рідному краї.
Колись матуся
кружляла
у мене в головах,
тепер – смерть.
І матуся жде,
і батьківщина
квапить,
дороги – різні,
а доля – одна.
Переклад Ольги Ільчук.
Recent Posts
Нове есе у розділі «Твори / Есе»
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
3 дні ago
“Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно…”
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
3 дні ago
“Вартова служба лишає нас сна…”
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
3 дні ago
“Не лише Ангелам…”
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
5 днів ago
“Казіно весни…”
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
5 днів ago
“Мамо, твої очі…”
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…
5 днів ago