Мої асоціації на один з прочитаних віршів мого друга, видатного азербайджансько-турецького поета сучасності – Мехмета Ісмаїла.
Спогади про наші давні зустрічі в Парижі, Подгориці досі гріють душу.
На чужині
ночі безсонні
пильнують
спогади.
На чужині
дні довші
за життя, прожите
в рідному краї.
Колись матуся
кружляла
у мене в головах,
тепер – смерть.
І матуся жде,
і батьківщина
квапить,
дороги – різні,
а доля – одна.