***
Драбина недовго трималася за хмари.
Подув вітер, драбина упала на землю.
Так з’явилася залізниця.
Минули віки, а драбина все мріє
стати на повний свій велетенський зріст і,
як у старі часи, дотягнутися
до хмар, де так легко дихати.
*** За барвистою ширмою літа солнце згасає, мов мрія розмита і спалахи пам’яті згадують сни,…
*** Безсоння кохання, війни безсоння. Багато страждальний дзвін нічних сердець, де так бездомне і безцінне…
*** Батьківщина кохання на острові серця, омита океаном спогадів. І котяться хвилі днів від горизонту…
Відгук штучного інтелекта на новий вірш О. Коротка Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…” Цей…