***
Драбина недовго трималася за хмари.
Подув вітер, драбина упала на землю.
Так з’явилася залізниця.
Минули віки, а драбина все мріє
стати на повний свій велетенський зріст і,
як у старі часи, дотягнутися
до хмар, де так легко дихати.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…