Categories: Трактати

…Дрібною галькою іду натомленим я промислом своїм…

СМУТОК

У довгу осінь без зими й весни дрібною галькою

іду натомленим я промислом своїм. І така важкість

за спиною, і піт з лиця небес дощем холодним

все тече на хворобливу мою душу. Я обернуся, ні,

скоріше, і вернуся у те непроханеє літо, де життя

сочилося хвилинами так радісно й безмежно.

Та зникло все — як тільки я проснувся, і стало

прокволистого болю слідом на монотонній колії

чуттів осиротілих, що осягнули таїну байдужості

як райдуги продовження безкровної — сірі барви

вона обрала кольором поводиря моїх надій.

admin

Recent Posts

На сайті опубліковано новий вірш автора

Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …

4 дні ago

” Кохання загірчить мигдалем…”

Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом,  епохою,що впала,  листопадом, і скалкою, …

5 днів ago

Піднебесної самотній сон…

Читає Інна Дукерт.

5 днів ago

“Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя…”

* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно,…

2 тижні ago

“У кожного народу і у його країни є час підйому…”

* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…

1 місяць ago