Categories: Трактати

…Дрібною галькою іду натомленим я промислом своїм…

СМУТОК

У довгу осінь без зими й весни дрібною галькою

іду натомленим я промислом своїм. І така важкість

за спиною, і піт з лиця небес дощем холодним

все тече на хворобливу мою душу. Я обернуся, ні,

скоріше, і вернуся у те непроханеє літо, де життя

сочилося хвилинами так радісно й безмежно.

Та зникло все — як тільки я проснувся, і стало

прокволистого болю слідом на монотонній колії

чуттів осиротілих, що осягнули таїну байдужості

як райдуги продовження безкровної — сірі барви

вона обрала кольором поводиря моїх надій.

admin

Recent Posts

“Moon Boy” — у центрі літературного обговорення в Києві

Англомовний переклад відомого прозового твору Олександра Коротка "Moon Boy" став літературним відкриттям для студентів Маріупольського державного…

2 дні ago

“О, Творче…”

читає автор.

6 днів ago

ПОВЕРТАЮСЬ ДОДОМУ

Читає автор.

6 днів ago

“Верни наш сон…”

Читає автор.

6 днів ago