СМУТОК
У довгу осінь без зими й весни дрібною галькою
іду натомленим я промислом своїм. І така важкість
за спиною, і піт з лиця небес дощем холодним
все тече на хворобливу мою душу. Я обернуся, ні,
скоріше, і вернуся у те непроханеє літо, де життя
сочилося хвилинами так радісно й безмежно.
Та зникло все — як тільки я проснувся, і стало
прокволистого болю слідом на монотонній колії
чуттів осиротілих, що осягнули таїну байдужості
як райдуги продовження безкровної — сірі барви
вона обрала кольором поводиря моїх надій.
Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …
Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом, епохою,що впала, листопадом, і скалкою, …
* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно,…
* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…