ЛЮБОВ
У ляльковому театрі світання на сцену життя виходить сонце,
і поки завіса заходу гільйотиною не опуститься на
землю, світило відіграє свою головну роль. Наступного дня
вистава повторюється. Сонце корінням променів, нервовими
закінченнями любові, проростає в холодному серці землі і з
настанням весни виходить на світ і зігріває теплом своїх
надій людське море легковажних бажань. Любов — це радість
відчаю, це гріх, що дістався у спадок від Адама та Єви
і зробив людей смертними. Любов — це втеча від
розміреного і буденного, це пекло і рай, які, взявшись
за руки, спопеляють твою душу шаленою полум’яною жагою,
і ти не можеш встояти. Так починається любов
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…