СОН
Сон, нічна родимка, що живе поза тілом, велемовних буднів. Пророчі знаки,каральна експедиція заговорених символів і страхів, павук, що плете павутину колишніх діянь. Адже душі теж потрібен відпочинок і піднесення до Нього, — так віднаходить таємницю ніч, а сон по мавзолею тіла бродить забальзамованим минулим, вчорашнім днем, слухняною паузою, покірною примарою на службі диявольських начал. Невіра мучить сонце, місяць лише тінь, його подоба, небілосніжний смуток, і тунель часу веде в світанок з бездоріжжя пам’яті, туги і сновидінь.
Схаменіться, спиніть реальності неіснуючий експрес, світанок вже назвався зупинкою кінцевою, епохою повернення до долі, і рівнодення це зустрічається на обрії дня і ночі, про щось говорить із добром та злом, і, наче рефері, розводить по кутках, і борсаються вони, і просять зустрічі, але поєдинок попереду, душа повернулася, пора і нам вже братися до справ, нехай земних, але таких піднесених і дивних у прикордонній смузі цій.
* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…
* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…
Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…
* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…
* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…