СОН
Сон, нічна родимка, що живе поза тілом, велемовних буднів. Пророчі знаки,каральна експедиція заговорених символів і страхів, павук, що плете павутину колишніх діянь. Адже душі теж потрібен відпочинок і піднесення до Нього, — так віднаходить таємницю ніч, а сон по мавзолею тіла бродить забальзамованим минулим, вчорашнім днем, слухняною паузою, покірною примарою на службі диявольських начал. Невіра мучить сонце, місяць лише тінь, його подоба, небілосніжний смуток, і тунель часу веде в світанок з бездоріжжя пам’яті, туги і сновидінь.
Схаменіться, спиніть реальності неіснуючий експрес, світанок вже назвався зупинкою кінцевою, епохою повернення до долі, і рівнодення це зустрічається на обрії дня і ночі, про щось говорить із добром та злом, і, наче рефері, розводить по кутках, і борсаються вони, і просять зустрічі, але поєдинок попереду, душа повернулася, пора і нам вже братися до справ, нехай земних, але таких піднесених і дивних у прикордонній смузі цій.
* * * Час, яким він є. Слова-мурашки, наче брижі на воді, стовбурчаться, копошаться в…
Літературно-мистецький вечір з нагоди виходу поеми Олександра Коротка «СТУС» у видавництві Glagoslav Publications. Поема присвячена…
Поема Олександра Коротка «Стус» продовжує свій шлях до міжнародного читача — тепер у звучанні. Англомовна…
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…