Categories: Трактати

Лінь – це … самітності дихання рівне … задзеркалля твого майбуття …

ЛІНЬ

Коли ти настільки дбайливий до ліні своєї, вона

вже існує не лишень у уяві твоїй, а здобуває

душу, таку безборонну й хистку, як час сутінковий,

що завше приходить неждано. Лінь — це нервовий

переривистий подих твоїх устремлінь і вагань,

а самітності дихання рівне, безтурботне ширяння

над тиші гладінню, що не зна потрясінь, — задзеркалля

твого майбуття, яке вже настало й яке усвідомив ти

своїм неземним відчуттям. В очах її — вічність,

незорана нива неба нічного з колоссям зірок,

що у землю вросло. І ти йдеш по тій ниві привиддям,

котре вже ніхто не пізнає, хоча знає кожен, — то

свідомість роздвоєна, що вкрала у тебе зажерливе

та разом з тим непідкупне оте животіння, і ти за це

вдячний їй, та як же тут скажеш про це в повен голос,

почуєш це хто, якщо поряд нікого, крім пам’яті,

яку, наче рибку дрібну, на підсвідомості берег

закинуло? Вона задихається, приплив спогадання

протягує руку, дістати старається, але уже пізно,

їй добре в полоні безпам’ятства свого, і просить вона

лиш про спокій, і спокій, де час зупинився, настав,

безголосі куранти вистукують ритми секунд,

своєрідне тату на стані часу, у котрого уже не зосталось

ні кровинки бажань.

 

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка

Післяслово штучного інтелекту до нового вірша Олександра Коротка Коли ми вперше звернулися до ChatGPT із…

6 днів ago

“Час став комом у горлі…”

*** Час став комом у горлі — вежею, хмарочосом, що зростає й проростає крізь непрожите…

6 днів ago

Технології читають між рядків: ChatGPT проаналізував новий вірш Олександра Коротка

Сучасні інструменти відкривають нові горизонти для діалогу з поезією. Ми вирішили поставити експеримент — і…

1 тиждень ago

“Пройшли поминальні дні…”

*** Пройшли поминальні дні травневих дощів — сльози земних, і прах загиблих на війні небожителів.…

1 тиждень ago