Майкл Пурсглав перекладає значний обсяг есеїв Олександра Коротка, написаних у різні роки. Два з них, створені в останні п’ять років, присвячено Олександру Пушкіну та Михайлу Лермонтову — двом поетам, абсолютно різним за їхнім великотрудним призначенням, що набуло форми літературної спадщини. Об’єднує їх лише час перебування на землі, такий короткий строк земного життя. А у творчості в кожного з них свій шлях: наскільки Пушкін багатогранний і світлий, настільки Лермонтов трагічний і сконцентрований на містицизмі. Отже, обидва есеї перекладено. Обидва вони мають складну конструкцію: глави в жанрі поетичної прози перемежовуються «чистою» поезією — віршами. Одне підтримує інше, створює обсяг особистості обох поетів та одночасно виявляє незриму присутність і волю третього поета, тобто автора. Нестандартне, до межі особистісне прочитання Олександром Коротком доль і творів Пушкіна та Лермонтова вражає й дивує свіжістю відкриттів і глибиною розуміння. Есеї не літературознавця, не критика, але художника, майстра слова. Майклу Пурсглаву вдалося передати букву і дух цих без перебільшення літературних шедеврів.