Categories: Трактати

… І горою із льоду вростає … моїх острахів марний каприз …

ТУГА

Дорога повернення, спокійний постскриптум

думок недописаних і почуттів, стежкою стелеться

ген за зими видноколо, де у дослівнику невимовно

тяжких прочувань, як в обладунках вагань, я по сходах

униз пробираюсь в підвалля дорідної втоми.

І горою із льоду, і грудкою снігу після мрії моєї

усіх воскресінь сумним понеділком вростає

моїх острахів марний каприз. В Срібний вік

я в’їжджаю поколінь серебром на коні вороному

вічним вершником свого ж таки пильнування.

За вікном уже ніч, німа правда натомлених дій.

Відпочинь, до землі притулись, в ній завжди

джерело б’є життя, і коли ти чуттєвий цей світ

зможеш визнати і зрозуміти, що давно він не твій,

не гніви материнськеє лоно любові

жаданням останнім.

admin

Recent Posts

На сайті опубліковано новий вірш автора

Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …

4 дні ago

” Кохання загірчить мигдалем…”

Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом,  епохою,що впала,  листопадом, і скалкою, …

5 днів ago

Піднебесної самотній сон…

Читає Інна Дукерт.

5 днів ago

“Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя…”

* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно,…

2 тижні ago

“У кожного народу і у його країни є час підйому…”

* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…

1 місяць ago