НУДЬГА
За лаштунками неба довгождане життя осягає
і блаженство, і суть. Тільки вітер і дощ, наче
маси народні, гуляють, не дають ні заснуть,
ні прокинутись в осені серця і віри. Дайте вийти
із кола безнадійних звитяг, відпустіть душу ночі
на волю. І тягар зустрічань я не можу нести вже
в цій хащі славетній по алеї свого безгоміння.
До самотності йду я, що занурена в царські розкоші
неземного, небесного спадку. Крапля крові на ймення
Хвилина розливається морем безкраїм, до міських
берегів, де у зграї збиваються прочування людей,
не біжать уже хвилі застиглі, і на пінистих ребрах
скелин торжествує вчорашнєє дійство, сон лякливий
маленької пічки, наче яблуні квіт на жарин бойовищі.
У цій клітці зізнань знов стає до життя півпримарною
явою обвуглена правда.
* * * Час, яким він є. Слова-мурашки, наче брижі на воді, стовбурчаться, копошаться в…
Літературно-мистецький вечір з нагоди виходу поеми Олександра Коротка «СТУС» у видавництві Glagoslav Publications. Поема присвячена…
Поема Олександра Коротка «Стус» продовжує свій шлях до міжнародного читача — тепер у звучанні. Англомовна…
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…