Categories: Трактати

…І тягар зустрічань я не можу нести вже в цій хащі славетній…

НУДЬГА 

За лаштунками неба довгождане життя осягає

і блаженство, і суть. Тільки вітер і дощ, наче

маси народні, гуляють, не дають ні заснуть,

ні прокинутись в осені серця і віри. Дайте вийти

із кола безнадійних звитяг, відпустіть душу ночі

на волю. І тягар зустрічань я не можу нести вже

в цій хащі славетній по алеї свого безгоміння.

До самотності йду я, що занурена в царські розкоші

неземного, небесного спадку. Крапля крові на ймення

Хвилина розливається морем безкраїм, до міських

берегів, де у зграї збиваються прочування людей,

не біжать уже хвилі застиглі, і на пінистих ребрах

скелин торжествує вчорашнєє дійство, сон лякливий

маленької пічки, наче яблуні квіт на жарин бойовищі.

У цій клітці зізнань знов стає до життя півпримарною

явою обвуглена правда.

admin

Recent Posts

На сайті опубліковано новий вірш автора

Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …

4 дні ago

” Кохання загірчить мигдалем…”

Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом,  епохою,що впала,  листопадом, і скалкою, …

5 днів ago

Піднебесної самотній сон…

Читає Інна Дукерт.

5 днів ago

“Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя…”

* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно,…

2 тижні ago

“У кожного народу і у його країни є час підйому…”

* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…

1 місяць ago