НУДЬГА
За лаштунками неба довгождане життя осягає
і блаженство, і суть. Тільки вітер і дощ, наче
маси народні, гуляють, не дають ні заснуть,
ні прокинутись в осені серця і віри. Дайте вийти
із кола безнадійних звитяг, відпустіть душу ночі
на волю. І тягар зустрічань я не можу нести вже
в цій хащі славетній по алеї свого безгоміння.
До самотності йду я, що занурена в царські розкоші
неземного, небесного спадку. Крапля крові на ймення
Хвилина розливається морем безкраїм, до міських
берегів, де у зграї збиваються прочування людей,
не біжать уже хвилі застиглі, і на пінистих ребрах
скелин торжествує вчорашнєє дійство, сон лякливий
маленької пічки, наче яблуні квіт на жарин бойовищі.
У цій клітці зізнань знов стає до життя півпримарною
явою обвуглена правда.
Дмитро Дроздовський, редактор всеукраїнського літературного журнала “Всесвіт” поділився записом круглого столу, де зокрема йшлося про…
Допокипишномовитьніч,сутніснемирнотане,розчиняється, зникаєу безхмарномуповітріжиттєдайногонебуття.На вершиніповні горить,не згасає зіркатвоїх мерехтливихвід щастясліз. Переклад Інни Дукерт.
*** Дитинство - квітковий пил, часу сад в'яне, степ очікувань, полин, вітер на скрипці грає.…
*** Місто останнє, останньої зорі. Канікули радості. Роки сумнівів, роки мовчання. Ти ніччю прочитаною жебрачиш…
Представляємо вашій увазі відео, яке Анна Беднарчик записала на прохання видавництва, яке готує вихід збірки…
*** Від довгих роздумів, від тиші навкруги,стає незатишно і вогко,і несподівано, поволі, з'являється раптовотінь чи…