Руїни заходу сонця
звисають над землею
червоними гронами
винограду,
напоєного мирним
сонцем.
А перед трибуною
війни,
як на параді,
під конвоєм тиші
ідуть у свій останній,
безкровний бій
наші тіні –
ні живі, ні мертві.
Нервовий гул їхніх
кроків
заглушає спів
солов’я
над воронкою часу.
admin

Recent Posts

“Туманів тривожна печаль…”

* * *   Туманів тривoжна печаль                                          ховає від злих сторонніх очей наших облич                           воскових музей. …

2 дні ago

“На вернісажі тишини…”

Читає автор. Переклад на українську мову - Ольги Ільчук.

2 тижні ago

Наукова стаття Дмитра Дроздовського про англомовне видання Олександра Коротка вийшла у літературознавчому журналі Латвійської академії наук

Вчора редактор, літературознавець Дмитро Дроздовський отримав чудову новину про публікацію його наукової статті, що присвячена…

2 місяці ago