Categories: Вірш дняВіршіНові віршіТвори

Картинка світу

Руїни заходу сонця
звисають над землею
червоними гронами
винограду,
напоєного мирним
сонцем.
А перед трибуною
війни,
як на параді,
під конвоєм тиші
ідуть у свій останній,
безкровний бій
наші тіні –
ні живі, ні мертві.
Нервовий гул їхніх
кроків
заглушає спів
солов’я
над воронкою часу.
admin

Share
Published by
admin
1 рік ago

Recent Posts

“Сухотною була зима…”

* * *   Сухотною була зима в останній рік війни. І день, схожий на…

1 тиждень ago

Північ

1 тиждень ago

Тіні любові

1 тиждень ago

Пообіцяй

2 тижні ago

“І хитнулись терези рівноваги часу…”

4 тижні ago

“Проповіді осінніх дощів нервові…”

* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…

1 місяць ago