Categories: Вірш дняВіршіНові віршіТвори

Картинка світу

Руїни заходу сонця
звисають над землею
червоними гронами
винограду,
напоєного мирним
сонцем.
А перед трибуною
війни,
як на параді,
під конвоєм тиші
ідуть у свій останній,
безкровний бій
наші тіні –
ні живі, ні мертві.
Нервовий гул їхніх
кроків
заглушає спів
солов’я
над воронкою часу.
admin

Share
Published by
admin
1 тиждень ago

Recent Posts

* * *

Страшний, трагічний, незрозумілий час. Таке враження,що серце часу зупинилося. Саме ми у своїй країні проходимо…

3 дні ago

“Люди ті самі речі…”

* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще…

1 тиждень ago

Вибився в люди…

* * * Вибився в люди, а там нікого.

1 тиждень ago

“По світлому шляху непізнаних доріг…”

* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж…

1 тиждень ago

“Коли ми мовчки співаємо…”

* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання…

1 тиждень ago

“Як усвідомити…”

Як усвідомити коли ми стоїмо між світами під пильним поглядом Творця І хтось із нас…

1 тиждень ago