Руїни заходу сонця
звисають над землею
червоними гронами
винограду,
напоєного мирним
сонцем.
А перед трибуною
війни,
як на параді,
під конвоєм тиші
ідуть у свій останній,
безкровний бій
наші тіні –
ні живі, ні мертві.
Нервовий гул їхніх
кроків
заглушає спів
солов’я
над воронкою часу.
admin

Recent Posts

Ада Роговцева озвучила поему Олександра Коротка «Стус»

Видатна українська акторка театру і кіно Ада Роговцева прочитала наративну поему Олександра Коротка «Стус» в…

2 дні ago

Вийшло нове інтерв’ю Олександра Коротка про Василя Стуса

На YouTube-каналі Glagoslav Publications вийшло нове інтерв’ю Олександра Коротка з Максимом Ходаком — засновником і…

3 дні ago

«Поет проти імперії»: Максим Ходак і Олександр Коротко про Василя Стуса

Розмова Максима Ходака з поетом, прозаїком та есеїстом Олександром Коротком про поему «Стус», свободу поета,…

1 тиждень ago