“По світлому шляху непізнаних доріг…”

* * *
По світлому шляху непізнаних доріг,
що світу білому не обіцяв зажури,
вздовж тиші, яку трепетно беріг
для наших днів, щоб не були похмурі,
від всіх образ стіною відділюсь –
аж до корони сонячних затемнень!
Як Б-гові, лише тобі молюсь,
тобі вклоняється мій божевільний
геній.
В очікуванні тих щемких хвилин,
що часу інквізиція сотає,
вдивися: підлим словом обізвуть,
та не тепер. Пізніше. Так буває.
Лукавий дощ смішинки розсипав,
яскраве сонце бавилось весною,
не забувай мене – не забувай! –
коли на мить ідеш, як назавжди,
читай молитву з думкою ясною.
Пливемо по життю, неначе в човні
Ноя,
ми вибрані серед усіх людей.
Коли б мене спитали, як ці дні
назвати,
я відповів би – Мойсей.
Переклад Людмили Брендак.
admin

Recent Posts

ВІЙНА ТРИВАЄ

Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у…

2 тижні ago

Польське видавництво планує видати збірку-білінгву із віршами Олександра Коротка

Вчора Олександр Коротко отримав листа на особисту пошту, в якому йшлося про наміри польського видавництва…

2 тижні ago

На сайті опубліковано новий вірш автора

Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …

3 тижні ago

” Кохання загірчить мигдалем…”

Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом,  епохою,що впала,  листопадом, і скалкою, …

3 тижні ago

Піднебесної самотній сон…

Читає Інна Дукерт.

3 тижні ago