Categories: ВіршіНові віршіТвори

“По світлому шляху непізнаних доріг…”

* * *
По світлому шляху непізнаних доріг,
що світу білому не обіцяв зажури,
вздовж тиші, яку трепетно беріг
для наших днів, щоб не були похмурі,
від всіх образ стіною відділюсь –
аж до корони сонячних затемнень!
Як Б-гові, лише тобі молюсь,
тобі вклоняється мій божевільний
геній.
В очікуванні тих щемких хвилин,
що часу інквізиція сотає,
вдивися: підлим словом обізвуть,
та не тепер. Пізніше. Так буває.
Лукавий дощ смішинки розсипав,
яскраве сонце бавилось весною,
не забувай мене – не забувай! –
коли на мить ідеш, як назавжди,
читай молитву з думкою ясною.
Пливемо по життю, неначе в човні
Ноя,
ми вибрані серед усіх людей.
Коли б мене спитали, як ці дні
назвати,
я відповів би – Мойсей.
Переклад Людмили Брендак.
admin

Share
Published by
admin
2 роки ago

Recent Posts

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

2 дні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

3 дні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 дні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 дні ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

1 тиждень ago

АПОФЕОЗ

Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…

2 тижні ago