“По світлому шляху непізнаних доріг…”
* * *
По світлому шляху непізнаних доріг,
що світу білому не обіцяв зажури,
вздовж тиші, яку трепетно беріг
для наших днів, щоб не були похмурі,
від всіх образ стіною відділюсь –
аж до корони сонячних затемнень!
Як Б-гові, лише тобі молюсь,
тобі вклоняється мій божевільний
геній.
В очікуванні тих щемких хвилин,
що часу інквізиція сотає,
вдивися: підлим словом обізвуть,
та не тепер. Пізніше. Так буває.
Лукавий дощ смішинки розсипав,
яскраве сонце бавилось весною,
не забувай мене – не забувай! –
коли на мить ідеш, як назавжди,
читай молитву з думкою ясною.
Пливемо по життю, неначе в човні
Ноя,
ми вибрані серед усіх людей.
Коли б мене спитали, як ці дні
назвати,
я відповів би – Мойсей.
Переклад Людмили Брендак.
Recent Posts
“Колісниці Ангельських сліз…”
*** Колісниці Ангельських сліз котяться з піднебесної, з вершини Рая у зловісне Пекло Війни. Ще…
3 дні ago
Мости поезії: польська дослідниця ділиться своїми перекладами з українським поетом
Олександр Коротко отримав листа від професорки Лодзького університету Анни Беднарчик, з якою певний час плідно…
1 тиждень ago
Нове двомовне видання Олександра Коротка розпочало свій шлях до читачів
У Польщі побачила світ нова книжка Олександра Коротка, видана одночасно польською та українською мовами. Проєкт…
2 тижні ago
СКЕРЦО
*** Усе змінитьсядо півночі серця,сивина порожнечірозкриє обіймимовчання,і печальза порогом війништормите нам тишею.І сон покірний,приреченийна зустріч…
2 тижні ago
“У передпокої неприкаяних ночей…”
У передпокої неприкаяних ночей і відвертих очікувань повіяло живими, але не наважився ніхто з них …
4 тижні ago