Куди спішить, коли не ждуть,коли навкруг сама розлука,коли шумить прибоєм мить,коли всі шелести і звукиз безодні літа постають.І спогадів скорботний суд,химери осені, зомління,невпізнаваний притул,холодні, чужинецькі тініпросвітку серцю не дають.І небо в клаптях хмар покірнихтаку печаль в собі таїть,і в дзеркалі душі незмірноїзаграва з відчаєм горить.В замісті сонячного світлапід поговір пташиних зграйми повертаємося з літау свій нудний, та звичнийрай.
Переклад Ольги Ільчук.
Як ми обговорювали під час мого останнього візиту, надсилаю деякі міркування про пана Коротка та…
У цьому відео професорка Лодзького університету, перекладачка і літературознавиця Анна Беднарчик розповідає про роботу над…
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…