Куди спішить, коли не ждуть,коли навкруг сама розлука,коли шумить прибоєм мить,коли всі шелести і звукиз безодні літа постають.І спогадів скорботний суд,химери осені, зомління,невпізнаваний притул,холодні, чужинецькі тініпросвітку серцю не дають.І небо в клаптях хмар покірнихтаку печаль в собі таїть,і в дзеркалі душі незмірноїзаграва з відчаєм горить.В замісті сонячного світлапід поговір пташиних зграйми повертаємося з літау свій нудний, та звичнийрай.
Переклад Ольги Ільчук.
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…