Куди спішить, коли не ждуть,коли навкруг сама розлука,коли шумить прибоєм мить,коли всі шелести і звукиз безодні літа постають.І спогадів скорботний суд,химери осені, зомління,невпізнаваний притул,холодні, чужинецькі тініпросвітку серцю не дають.І небо в клаптях хмар покірнихтаку печаль в собі таїть,і в дзеркалі душі незмірноїзаграва з відчаєм горить.В замісті сонячного світлапід поговір пташиних зграйми повертаємося з літау свій нудний, та звичнийрай.
Переклад Ольги Ільчук.
Вчора редактор, літературознавець Дмитро Дроздовський отримав чудову новину про публікацію його наукової статті, що присвячена…
Війна триває.Війна йде.Війна біжить.Війна летить.Сьогоднія згадуюз якою пристрастюу дитинствіми стріляли в тиріпо іграшковихмішенях.Сьогоднівони стріляють у…
Вчора Олександр Коротко отримав листа на особисту пошту, в якому йшлося про наміри польського видавництва…