Куди спішить, коли не ждуть,коли навкруг сама розлука,коли шумить прибоєм мить,коли всі шелести і звукиз безодні літа постають.І спогадів скорботний суд,химери осені, зомління,невпізнаваний притул,холодні, чужинецькі тініпросвітку серцю не дають.І небо в клаптях хмар покірнихтаку печаль в собі таїть,і в дзеркалі душі незмірноїзаграва з відчаєм горить.В замісті сонячного світлапід поговір пташиних зграйми повертаємося з літау свій нудний, та звичнийрай.
Переклад Ольги Ільчук.
У розділі «Твори / Есе» з’явився новий текст автора — «Як зробити так, щоб душа,…
Як зробити так, щоб душа, не впоравшись із сьогоденням, не покинула нас передчасно і повернулася…
*** Вартова служба лишає нас сна в клітці мертвий папуга — співай. Я з усмішкою…
*** Не лише Ангелам, а й нам іноді перепадають крихти зірок зі столу світостворіння.
*** Казіно весни. Рулетка місяця. Ставить на чорне ніч. Догорає любові огарок. Випадає гріховне —…
*** Мамо, твої очі обвуглені від сліз, вони подібні до руїн життєвого світла, і кровоточать…