Куди спішить, коли не ждуть,

* * *
Куди спішить, коли не ждуть,
коли навкруг сама розлука,
коли шумить прибоєм мить,
коли всі шелести і звуки
з безодні літа постають.
І спогадів скорботний суд,
химери осені, зомління,
невпізнаваний притул,
холодні, чужинецькі тіні
просвітку серцю не дають.
І небо в клаптях хмар покірних
таку печаль в собі таїть,
і в дзеркалі душі незмірної
заграва з відчаєм горить.
В замісті сонячного світла
під поговір пташиних зграй
ми повертаємося з літа
у свій нудний, та звичний
рай.

Переклад Ольги Ільчук.
admin

Recent Posts

“Місячний берег сонця…”

*** Місячний берег сонця,набережна галюцинаційз нічними приливамиі відливами самотності,де в обнімкуз переляканим безсоннямми блукаємо в…

18 години ago

“Moon Boy” — у центрі літературного обговорення в Києві

Англомовний переклад відомого прозового твору Олександра Коротка "Moon Boy" став літературним відкриттям для студентів Маріупольського державного…

3 дні ago

“О, Творче…”

читає автор.

7 днів ago

ПОВЕРТАЮСЬ ДОДОМУ

Читає автор.

7 днів ago