Коли сонце в ляльковому театрі світанку виходить
на сцену життя, з’являється хтось і дає можливість
сонцю дограти свою роль, поки завіса заходу, мов
гільйотина, опускається на землю. Та це лише
гра — і наступного дня вистава повторюється.
Сонце корінням променів — нервовими закінченнями
любові — проростає в холодному серці землі, і
з приходом весни виходить на світло, зігріває
теплом своїх надій людське море вітряних бажань.
Любов — це радість відчаю, це гріх, успадкований
від Адама і Єви, що зробив людей смертними.
Любов — це втеча від розміреного, від буденного,
це пекло і рай, які, взявшись за руки, спопеляють
душу шаленим вогненним бажанням, і ти вже не
в силі встояти. Так починається любов.
Напередодні щастя в очікуванні нездійсненого кохання між берегами сновидінь — рівноправність очікування. Із пункту твоєї…
У розділі «Твори» з’явився новий вірш Олександра Коротка, присвячений війні та її трагічному відлунню в…
* * * Напередодні сонця вервечки згорблених ангелів смерті, накрившись із головою весільною фатою багатолюдного…
Мене дуже зворушила ця поема. Показати Стуса через його дитячі роки, зв’язок із мамою і…
Тепле повідомлення від друга Олександра Коротка — відомого скрипаля з Ізраїлю Олександра Поволоцкого, який поділився…
Олександра Герман Петрановська, режисер Одеського академічного театру ляльок, поділилася своїми враженнями від розмови Максима Ходака…