Коли сонце в ляльковому театрі світанку виходить
на сцену життя, з’являється хтось і дає можливість
сонцю дограти свою роль, поки завіса заходу, мов
гільйотина, опускається на землю. Та це лише
гра — і наступного дня вистава повторюється.
Сонце корінням променів — нервовими закінченнями
любові — проростає в холодному серці землі, і
з приходом весни виходить на світло, зігріває
теплом своїх надій людське море вітряних бажань.
Любов — це радість відчаю, це гріх, успадкований
від Адама і Єви, що зробив людей смертними.
Любов — це втеча від розміреного, від буденного,
це пекло і рай, які, взявшись за руки, спопеляють
душу шаленим вогненним бажанням, і ти вже не
в силі встояти. Так починається любов.
Олександра Герман Петрановська, режисер Одеського академічного театру ляльок, поділилася своїми враженнями від розмови Максима Ходака…
Відгук Дмитра Дроздовського на виконання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою Роговцевою. "Олександре…
Відгук читача, адвоката Євгена Полунова на прочитання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою…
Видатна українська акторка театру і кіно Ада Роговцева прочитала наративну поему Олександра Коротка «Стус» в…