Поезія Олександра Коротко з часів написання ранніх віршів не змінилася по суті – той самий почерк, той же акцент на асоціації та метафори, та ж неповторність світовідчуття – однак разюче змінилася поетична форма. Горизонтальні рядки перетворилися в вертикальні – то йдуть в океанську глибину, то злітають у висоту небес, і за цією трансформацією стоять життєвий досвід, помножений на майстерність, постійне вдосконалення професійних якостей, і, звичайно, гармонія відносин з власною душею. У Олександра Коротко виникла потреба в написанні чи нового поетичного циклу, чи то поеми – для нього жанрова термінологія не має особливого значення, але з’явилася необхідність відгукнутися на все, що відбувається зі світом, людьми, вогнем, водою і вітром, небесними тілами. З цього коловороту народжуються прості і в той же час воістину «космічні» рядки, наприклад, такі: «Земля – непришитая к вечности пуговица». Всі вірші нового циклу озаглавлені: НЕЗЕМНОЕ, НИЧЬЁ, НЕПОКОЛЕБИМЫЕ, БУХТЫ-БАРАХТЫ… А під цими назвами – дивовижний світ художника слова. Завжди є спокуса підтвердити свої власні відчуття від цієї поезії думкою тих, кому можна довіряти. Свою передмову до поеми «Заре навстречу» ще в 2003 році Андрій Вознесенський закінчив такими словами, що не втратили актуальності і сьогодні: «Александр Коротко рисует, а ты разглядываешь картины. И чем богаче твое собственное воображение, тем больше ты поймешь и откроешь. Ибо не пристало художнику навязывать свое мнение зрителю, который не просто так бродит по галереям, вышагивая, вызубривая стихи любимых поэтов. Только свободу провозглашает автор – свободу самовыражения, свободу самовосприятия». Повный текст передмови розміщений на сайті в розділі КРИТИКА: https://korotko-poetry.com/vostokozapad-aleksandra-korotko На головній сторінці сайту – два вірші, написані в останні дні.