Ірина Гедріч
(Публікується зі скороченнями)
Творчий вечір відомого київського поета і драматурга Олександра Коротка відбувся в знаменитому своїми поетичними вечорами Російському книжковому магазині на 5 Авеню у Манхеттені. Президент видавництва «Ліберті» Ілля Левків представив читачам автора знаменитої поеми «Авраам і Іцхак», що увійшла в новий збірник вибраних віршів і поем «Є птахи розставання любові», виданий Liberty Publishing House, New York. Автор передмови до поетичної збірки Олександра Коротка «Зорі назустріч» Андрій Вознесенський назвав його «новатором, імпресіоністом в поезії», а патріарх української літератури Павло Загребельний у передмові до книги віршів «Безбарвні сни» говорив про його поезію так: «Вірші не для читання вголос, а для споглядання, для вбирання поглядом… Ці вірші дозволяють жити не в дріб’язковій метушні повсякденності, а в тій великій самотності, де ми залишаємося людьми в найвищому значенні цього слова».
На запрошення Іллі Левкова я побувала на цьому чудовому творчому вечорі й змогла поставити поетові Олександру Коротку кілька запитань:
— Пане Олександре, що з Вашої творчості увійшло до збірки вибраних творів?
— Ця поетична книга — підсумок моєї роботи двох останніх десятиліть. Книга побудована за тематичним принципом: дитинство, вірші про поезію і творчість в усіх її проявах, лірика, єврейський цикл, філософія. В мою книгу увійшли чотири поеми — «Кохана сонця», «Париж», «Венеція» і вже добре відома читачам поема «Авраам і Іцхак».
— A як Ви позиціонуєте себе?
— Як поета, для якого поезія не є первинною, а лише інструмент осягнення Б-жественного, оскільки віра лежить в основі всього.
***
Я не Адам, и я не Каин, я никого не убивал, я в этот мир
пришёл с окраин тех будней, где человек ничтожно мал.
Я не Адам, нет, я — как Авель, чья кровь доныне вопиёт
из недр земли, я порожденье вашей травли, немой вопрос:
как вы могли?
— Що для Вас є визначальним у Вашій творчості?
— Це іудаїзм, філософія, живопис, музика, творчість відомих письменників, поетів, художників, композиторів.
БРОДСКОМУ
На остров. Неужто так просто? Пронзительно тихо, ночь
мышью летучей вонзилась в луну, и стих твой стал страхом,
неистовой тучей, что тянет и небо и вечность ко дну. Земля
тебе пухом, нет, прахом, по слухам, ты пишешь, смешной
небожитель, зеркальную правду балетной страны. Вершитель
не судеб, а снов поимённых, ты слышишь, ты видишь, как
слабые волны всё же приносят с другой стороны, строчку за
строчкой, фискальные даты жизни непрочной как оправдание
нашей вины.
— Як Ви вважаєте, Олександре, чи може людина повністю пізнати Бога?
— У єврейській традиції із самого початку відомо, що повністю осягнути Бога людина не може: вона може тільки прагнути до пізнання Його, в міру своїх можливостей. Тож шлях релігії і шлях науки в їх прагненні до істини — це два шляхи до одного і того самого. Але, як чудово сказав про це близький до нас за часом єврейський релігійний мислитель равин Йосип Дов Соловейчик, «метою і межею знання є непізнаване… Таємниця життя полягає в тому, що таємне повинно існувати… А найбільше щастя приходить до людини тоді, коли, переконавшись у своєму невіданні, вона знаходить Б-га…»
МЕЖДУ НЕБОМ И ЗЕМЛЕЙ
На ощупь тишину едва отыщешь. Поверь, нет лучше пищи
для души, чем мысли. С твоей сноровкой, взглядом крысьим
не потянуть заоблачные выси. Поэтому пока ты здесь и под
ногами почву греешь, весь пыл свой жаркий (а ты сумеешь)
направь туда, где твой покой, оберегаемый разлукой, спасёт
от грешного суда и от назойливой и праздной скуки. Как две
погасшие звезды, твои глаза на фоне неба, но это, друг мой,
полбеды, там, где беда, еще ты не был. Над бездной только
сон и дух парят бесстрашно (плоть не давит), но кто об этом
скажет вслух, пока земное нами правит.
— Як Ви вважаєте, що потрібно вміти людині, щоб не руйнувати свою душу?
— Вміти любити і вміти прощати.
* * *
Мы прощаем любовь и дыханием робким возвращаем не
время, а холодную кровь, и бессонное сердце, часовой
наших бед, словно путник покорный, поклоняется солнцу,
и бумажный рассвет, как когда-то любовь, за мгновенье
сгорает, и букет, что зовётся весной, на глазах наших
вянет. Я не знаю, зачем возвращается страх тишины и
безлюдное эхо молчания оглушает не ночь, а голодные
сны той оглохшей страны, где живут впопыхах наши дни,
и напрасно огни, что бенгальскою славою звёзды зажгли,
через вечность отчаяния мне в глаза говорят — ты устал,
отдохни…
— Ви — єврейський поет, який пише російською мовою, автор понад двадцяти книг, перекладених англійською, французькою, польською та українською мовами. А іврит?
— Звісно, переводили і переводять зараз. Я часто буваю в Ізраїлі, де живуть мої друзі й чудові перекладачі з російської на іврит Рая і Ігаль Меїр, з якими ми зараз співпрацюємо.
Тут, в Нью-Йорку, крім участі в Міжнародній виставці «Book-Expo», відбулася і наша з Іллею Левковим зустріч з міністром абсорбції Ізраїлю Софією Ландвер, під час якої міністру вручили мою книгу «Є птахи розставання любові».
— Ваше життя сповнене яскравих творчих подій і взаємного співробітництва з відомими композиторами і співаками. Як зацікавлений читач може познайомитися з Вашою творчістю ближче?
— Шлях досить простий — замовити книгу на сайті видавництва «Ліберті» http://libertypublishinghouse.com або зайти на мій особистий сайт http://korotko-poetry.com