***
Вартова служба лишає нас сна
в клітці мертвий папуга — співай.
Я з усмішкою п’ю до дна
мій буденний, запльований рай.
І негода давно за вікном,
вітер соло на скрипці грає.
Бачу день
я з розбитим дном –
порожнеча крізь край витікає.
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…