Є поети. Є. Вони завжди є. І один з них… Ні, Мандельштам — не один з них, він просто один. Не можна поставити в ряд, у шеренгу, людину, особистість, яка більша за ряд, більша за шеренгу. Одиниця як абсолютна величина, як острів, як планета, як вічність, що йде у нескінченність.
Коли тіло панує над душею, коли матеріальне все, ти дихаєш, живеш, вмираєш, а що далі? Ніщо. У Мандельштама тіло — ніщо, душа — все.
У дев’ятнадцять років, у 1910 році, він пише:
Я вижу месяц бездыханный
И небо мертвенней холста,
Твой мир болезненный и странный
Я принимаю, пустота!
Порожнеча Мандельштама — це не безсвідоме відчуття незаповненого простору, це свідоме відчуття себе у просторі, ім’я якому Вічність.
Навіщо на землю приходив Мандельштам? Може, навчитися писати вірші? Але він з ними народився. Вони завжди були з ним, вони завжди були в ньому. Звідси абсолютна зрілість, абсолютна майстерність.
Саме час звернутися до сучасника Мандельштама Маяковського. Ще в чотирнадцятому році він відповів на це запитання:
Послушайте!
Ведь, если звёзды зажигают —
значит — это кому-нибудь нужно!
Зоря Мандельштама впала на землю й повернулася на небо.
Тепле повідомлення від друга Олександра Коротка — відомого скрипаля з Ізраїлю Олександра Поволоцкого, який поділився…
Олександра Герман Петрановська, режисер Одеського академічного театру ляльок, поділилася своїми враженнями від розмови Максима Ходака…
Відгук Дмитра Дроздовського на виконання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою Роговцевою. "Олександре…
Відгук читача, адвоката Євгена Полунова на прочитання поеми Олександра Коротка «Стус» видатною українською акторкою Адою…
Видатна українська акторка театру і кіно Ада Роговцева прочитала наративну поему Олександра Коротка «Стус» в…