Categories: Публікації

Олександр Коротко: І якщо ти кинув на пам’ять монетку, не вір, що ти знову вернешся сюди…

Газета представила увазі читачів нові вірші Олександра Коротка про трагічні часи сталінської епохи. Публікація присвячена 50-літтю ХХ з’їзду, який викрив культ особи.

Под знаменем

Мы стали выше тех времен,
где коммунальных судеб счастье
лелеяло баланды сон
в полуиспуганном ненастье.
Мы стали выше тех знамен,
что были символом штрафбата,
и мы стеснялись похорон
не нужного стране солдата.
Мы стали выше тех имен,
что уезжали из России
под птичий гам, в любви сезон,
когда дожди тоску косили.
Мы стали выше нацменьшинств,
их брали теплыми в постелях.
И мы спускались с тех вершин,
что нас признать не захотели.

Крим, Бахчисарай

20 січня 2006 року

На параде

Небо стране подавало дождями,
осень в шинели пугала листву.
Жизнь на параде рядом с вождями,
Красная площадь и Кремль наяву.
Спит под ногами музейная редкость –
Ленин уставший, людей череда.
И если ты бросил на память монетку,
не верь, что ты снова вернешься сюда.
А над отчизною строятся души,
на перекличку вышли, постой,
не сосчитать их, ты лучше послушай
курантов кровавых испуганный бой.
Серый на сером. Неужто так будет,
коварное время стучится в висок.
Люди как люди, все позабудут.
Тучи тревоги идут на восток.

Київ

23 січня 2006 року

С прибытием

Теплый хлеб, как младенца, за пазуху спрятав,
мы несли по мозолистым будням земли.
Трехрублевая смерть стала нашей зарплатой,
когда нас по ошибке с тобой замели.
А на зоне рассвет, как бумажная рана солдата,
то ли был, то ли не был, никак не пойму.
К черту сны, и красавца комбата
не спасут, пока долбим кромешную тьму.
За Сибирью Сибирь, нет надежды на чудо,
по колено в болоте, по колено в тоске.
И почтовая марка, как донос тишины ниоткуда,
возвратилась из бездны и плывет по холодной реке.
Возвращаться и грустно, и больно, и стыдно.
По этапу идут пересыльные мысли невзгод.
Затонувшая жизнь, безымянная Атлантида,
где живет отлученный от страха народ.

Київ

30 січня 2006 року

admin

Recent Posts

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

2 дні ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

2 дні ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

3 дні ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

3 дні ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

1 тиждень ago

АПОФЕОЗ

Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…

2 тижні ago