Categories: Публікації

Пам’яті великого артиста

У сиру й вогку погоду навіть сонцю ліньки виходити на люди. Коли він приїхав, у Києва був запах ночі. Стан його душі відповідав порі року. Михайло Козаков був розгублений, швидше навіть розчавлений обставинами, зміною географічних місць. Його батьківщина СРСР, немов «Титанік», лягла на дно його молодості, блискучої кар’єри. Він був на цьому кораблі, він сплив, але так і не приплив до жодного з берегів непрошеного для серця життя… Автівка набилася людьми. Козаков на передньому сидінні, впівоберта, читав з пам’яті Бродського. Це були найкращі вірші поета, прочитані з такою Пушкінською ясністю, що, здавалося, все — далі життя не має сенсу, все сказано.

AddThis Website Tools
admin

Recent Posts

“Не буде літа…”

Читає автор.

5 днів ago

“Не буде літа з піснями…”

* * * Не буде літа з піснями. Грибні місця - це вибухи бомбами. Народжується …

6 днів ago

Нотатки воєнного часу

Білінгвальна поетична збірка «Notatki z czasu wojny / Нотатки воєнного часу», створена у творчому тандемі українського…

2 тижні ago
У Польщі вийшла білінгвальна збірка «Нотатки воєнного часу» — поетичний діалог про досвід війниУ Польщі вийшла білінгвальна збірка «Нотатки воєнного часу» — поетичний діалог про досвід війни

У Польщі вийшла білінгвальна збірка «Нотатки воєнного часу» — поетичний діалог про досвід війни

У Польщі побачила світ білінгвальна поетична збірка «Notatki z czasu wojny / Нотатки воєнного часу»,…

2 тижні ago