У популярній українській газеті опубліковано вірш Олександра Коротка «На руїнах», написаний на прохання жінки, чия доля вразила автора. Вірш присвячено їй і всім дітям війни, які пережили жахи сталінізму, війни, голокосту.
Нонне Сергеевне Строгановой
и всем детям войны
Над вечернею памятью ночь.
Ждет потопа семейство Ноаха*.
Время в ступе напрасно толочь
на руинах империи страха.
Был приказ во все горло кричать петухам,
оглашая тридцатые в серых мундирах,
и на зоне не спал по ночам вертухай,
ублажая приезжих на новых квартирах.
Беспризорная жизнь малолеток
уходила под лед, но голодные сны
находили под елкой конфеты
с горстью щедрой орехов лесных.
Полстраны в лагерях, полстраны на допросах,
как на льду, по стеклу муха счастья ползет.
Власть рабочих, крестьян и немного матросов,
и охапка дождя, вот, пожалуй, и все.
Крим, Бахчисарай
16 січня 2006 року
* Ноах (іврит) — Ной, який побудував ковчег.
* * * Проповіді осінніх дощів- нервові, немов спалахи гніву - блискавки на обличчі неба.…
Надія обирає тих, хто вже перестав її чекати. Бо саме вони здатні подарувати її іншим.…
Пісня на вірш Олександра Коротко. Матеріали використані у відео із відкритого ресурсу www.war.ukraine.ua
* * * Колісниці ангельських сліз вже четвертий рік котяться з вершини наших сердец на…
Слова бузкові –що райські ку́щі,і трунки терпіння –гіркі з садів,квітучішв помині,й долоні чужівже гартують ножі,й…