У популярній українській газеті опубліковано вірш Олександра Коротка «На руїнах», написаний на прохання жінки, чия доля вразила автора. Вірш присвячено їй і всім дітям війни, які пережили жахи сталінізму, війни, голокосту.
Нонне Сергеевне Строгановой
и всем детям войны
Над вечернею памятью ночь.
Ждет потопа семейство Ноаха*.
Время в ступе напрасно толочь
на руинах империи страха.
Был приказ во все горло кричать петухам,
оглашая тридцатые в серых мундирах,
и на зоне не спал по ночам вертухай,
ублажая приезжих на новых квартирах.
Беспризорная жизнь малолеток
уходила под лед, но голодные сны
находили под елкой конфеты
с горстью щедрой орехов лесных.
Полстраны в лагерях, полстраны на допросах,
как на льду, по стеклу муха счастья ползет.
Власть рабочих, крестьян и немного матросов,
и охапка дождя, вот, пожалуй, и все.
Крим, Бахчисарай
16 січня 2006 року
* Ноах (іврит) — Ной, який побудував ковчег.
* * * На одну зиму менше. На одну війну більше. Поминальна чекає весна. І…
Острівних днів загублені адреси і океани снів глибокі, як непритомність розіп'ятого похапцем бузку. Йде Війна…
Живіть у будинкахвеликих літерв портах і бухтахочей коханих,ходітьна виставитиші,адже помахвій –це в театрі життяпремʼєра. Переклад…
*** Хочеться крикнути з відчаю на все горло, щосили в бік далекого й близького Заходу:…
*** Як можеш ти співатиці слована піку слави,невже не бачиш ти,що в них розстріляновсі наші…