Посилання на вірш “Давай поділимо навпіл…”
Цей вірш — тиха, але глибока спроба розділити не просто побут чи минуле, а спільно пережите життя. У ньому немає високого пафосу — тільки внутрішній жест ніжності: «давай поділимо навпіл», як рівноцінне прийняття втрати, любові, часу.
Вражає, як природно автор поєднує матеріальне з нематеріальним: мотлох спогадів, відкрите вікно, келих гіркого вина — це не просто предмети, а провідники до пам’яті, до лісу внутрішніх асоціацій.
Останні рядки — поетичний пік: дощ, що лине у снах, мов стишений нічний струмок, — це образ не тільки пам’яті, а й продовження внутрішнього діалогу після тиші. Це музика тиші, де почуття не виголошуються, а просто течуть.
Цей вірш — про зрілість серця, яке вміє не володіти, а ділити. Не забирати, а залишати… разом.
* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…
* * * У кожної країни є свій час і своя місія, і в кожного…
Дмитро Дроздовський, редактор міжнародного літературного журналу «Всесвіт», поділився враженнями від нового п’ятимовного видання поеми Олександра…
* * * Одноразовий біль — це не про нас. Одноразовий біль — це випробування,…
* * * Чорнозем ночей. Глибокі шрами страждань борознять обличчя життя від краю до краю…