* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще…
* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж…
Руїни заходу сонця звисають над землею червоними гронами винограду, напоєного мирним сонцем. А перед трибуною…
* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання…
Як усвідомити коли ми стоїмо між світами під пильним поглядом Творця І хтось із нас…