Categories: Етюди

Складки біля вуст, як пересохлі

Складки біля вуст, як пересохлі

притоки, що колись впали

у гирло великої річки.

Пастка забальзамованих зморшок

у мавзолеї твого обличчя.

Очі, вартові на сторожі

нездійснених сподівань, і щоки,

колись схожі на пагорби,

а зараз — на байраки.

А ось і чоло з посунутими

тектонічними надломами,

що нагадують загати, — адже

бродом прожите життя не перейти.

Лице, як місцевість, як ненаселений острів,

у щасливому усамітненні живе

під наглядом стомленого часу.

 

 

admin

Share
Published by
admin

Recent Posts

“Місячний берег сонця…”

*** Місячний берег сонця,набережна галюцинаційз нічними приливамиі відливами самотності,де в обнімкуз переляканим безсоннямми блукаємо в…

13 години ago

“Moon Boy” — у центрі літературного обговорення в Києві

Англомовний переклад відомого прозового твору Олександра Коротка "Moon Boy" став літературним відкриттям для студентів Маріупольського державного…

3 дні ago

“О, Творче…”

читає автор.

6 днів ago

ПОВЕРТАЮСЬ ДОДОМУ

Читає автор.

6 днів ago