Categories: Етюди

Складки біля вуст, як пересохлі

Складки біля вуст, як пересохлі

притоки, що колись впали

у гирло великої річки.

Пастка забальзамованих зморшок

у мавзолеї твого обличчя.

Очі, вартові на сторожі

нездійснених сподівань, і щоки,

колись схожі на пагорби,

а зараз — на байраки.

А ось і чоло з посунутими

тектонічними надломами,

що нагадують загати, — адже

бродом прожите життя не перейти.

Лице, як місцевість, як ненаселений острів,

у щасливому усамітненні живе

під наглядом стомленого часу.

 

 

admin

Share
Published by
admin

Recent Posts

На сайті опубліковано новий вірш автора

Олександр Коротко постійно працює над новими творами, які ми регулярно публікуємо у відповідних розділах сайта. …

4 дні ago

” Кохання загірчить мигдалем…”

Кохання загоренить мигдалем… ( Лусинэ Файнштейн-Сакартвелиани ) *** Кохання загірчить мигдалем,розпадом,  епохою,що впала,  листопадом, і скалкою, …

5 днів ago

Піднебесної самотній сон…

Читає Інна Дукерт.

5 днів ago

“Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя…”

* * * Чи можна втомитися від багатьох обставин, від монотонного й одноманітного життя, звісно,…

2 тижні ago

“У кожного народу і у його країни є час підйому…”

* * * У кожного народу і у його країни є час підйому, зростання і…

1 місяць ago