***
Уже давно немає на ялинках райських яблук,
цукерок «Білочка» й «Тузик», а свято зосталося.
І це свято в очікуванні чуда, світлого і неосяжного,
загадкового і таємничого, у дотику до чистого
снігу й повного місяця, віри і надії. Любов і
добро врятують не лише світ, а й кожного з нас.
Вибору немає, треба жити, любити і вірити.
Життя — це зустріч: з Б-гом, рідною людиною,
Новим роком.
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…
Втеча сонця з поля бою - ось така любов війни. Небо байдужістю мовчання каліграфією дощів…