Втеча сонця
з поля бою –
ось така любов
війни.
Небо
байдужістю
мовчання
каліграфією
дощів
пише слів
убитих
осяяння.
Видно,
так буває
в світі,
де від миру
залишається
лише попіл
під нігтями
днів війни.
admin

Recent Posts

Майкл Пурсглов про поему Олександра Коротка «СТУС»

Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…

1 тиждень ago

Дмитро Дроздовський про поему Олександра Коротка «СТУС» і відгук Давида Коротка

Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…

1 тиждень ago

Давид Коротко про поему «СТУС»

Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…

1 тиждень ago

“Гості з моїх снів…”

* * * Гості з моїх снів за моїм столом сидять і ведуть зі мною…

1 тиждень ago

“Місто безумства і натхнення…”

*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…

2 тижні ago

“Так і хочеться сказати пам’яті…”

* * * Так і хочеться сказати пам’яті: не так усе це було в дитинстві,…

1 місяць ago