Публікуємо зворушливий відгук Galytska Tetiana, підписниці авторської сторінки Олександра Коротка у Facebook:
“Мій Коротко! Ви мій і тільки мій автор. Я дякую тому випадку /о скільки це вже років/ що читаю згадую Вас.
Тільки будьте здорові.
Дозволяю Вам сумніватися сумувати писати вірити в себе Але залишатися собою і знати що в Бучі в ті дні піднімалася з підвалу і йшла до Ваших таких книжечок /рідекюльного розміру/… Ви і Ваші рядки пісні – життя триває. Так говорити зі мною можете тільки Ви…
Дякую.”
* * * Люди ті самі речі. Розкидані абияк. Старіють, зношуються, просто губляться. Ось ще…
* * * По світлому шляху непізнаних доріг, що світу білому не обіцяв зажури, вздовж…
Руїни заходу сонця звисають над землею червоними гронами винограду, напоєного мирним сонцем. А перед трибуною…
* * * Коли ми мовчки співаємо і плачемо - ми сумуємо. Остиглі камені кохання…