4 липня на особистій сторінці у Facebook автор розмістив пост, що містив одне речення:
«Приходить час, і все втрачає сенс».
Підписники сторінки почали висловлюватися у коментарях під постом, намагаючись пояснити сенс слів автора.
Можливо саме це спонукало Олександра Коротка опублікувати ще один пост, в якому він прокоментував попередню публікацію.
Текст виявився концептуальним і ми хочемо поділитися ним також і з читачами сайта:
«Дорогі мої читачі!
Мені теж захотілося, як і тим, хто прокоментував мій вчорашній пост, висловитися з цього приводу. До речі, у мене не так багато шанувальників, а ті хто є, практично, за рідкісним винятком залишають свої коментарі. Якщо ви помітили, я ніколи не коментую своїх публікацій, бо поезію не просто важко, а неможливо переказати. Крім того, я глибоко переконаний, що не поет має шукати свого читача, а читач має шукати свого поета. І навіть річ не тільки в цьому, а в тому, що читання це такий самий творчий процес, як і саме написання. І в цьому процесі ні ви, ні я не можемо допомогти один одному. Не намагайтеся буквально зрозуміти те, що хотів сказати поет у тому чи іншому творі. Тільки іноді поетові вдається домогтися того, щоб ірраціональне стало раціональним.
Безумовно, найскладніше говорити, а тим паче писати про духовний бік нашого життя. І безперечно немає нічого вищого за віру. Віра починається там, де закінчуються знання. Але наше повсякденне, одномоментне життя це трохи інше. Одна справа намагатися мати гарний вигляд перед іншими, а інша справа – проживати, і на цьому шляху бути не казковим принцом, а просто людиною з гамою емоцій і почуттів.
Удачі вам у всіх ваших починаннях. Бережіть себе і своїх близьких, і живіть вічно!»
* * * Лезо сонця, місто місяця. Здається, вночі проллється сльоза ніжною лялечкою безправного щастя…
Життя і трагічна смерть Василя Семеновича Стуса (1938–1985) є суворим нагадуванням про те, що репресії…
Прекрасний відгук — дуже точний, по-філософськи глибокий. Ваша поява в літературі збігається з часом великих…
Пишучи про поему «Стус», звісно ж, можна було б багато чого сказати про насиченість тексту…
*** Місто безумства і натхнення, що зневажає смерть. Де день — це вічність, а ніч…