О, збурення
твоїх ночей
в утробі сонця
моїх
сподіванок
примарних.
Мій
ілюзорний
абрисами
вірш
сплива,
як безпритульний
Рим,
як Колізей
зруйнованих
уламків
слів,
без рис весни
за чередами
безпробудних
зим,
коли істерики
вітрів
невгавні,
де, щойно
сон навіє щось
мені,
то радше ті міста,
країни,
котрих і поготів
нема,
і лиш роки в убранстві
предивнім
проникні крізь
мене,
і твій букет,
що трунками суцвіть
без тебе – літ
і літ – лишень гірчить.
Переклад українською: Петро Саворона
* * * Непогода життя. У вуличній тисняві днів блукає вбивча пригода часу. А…
* * * Відроджуйтесь, люди, для любові земної і країни моєї. Повертайтесь люди. …
Сонце зими - ніжне й безпристрасне, відчужене від наших болів і страждань. Що з…
*** Казино війни. З-за спини, вдалині маячить горизонт, схожий на картини шаленого Далі. Дивись -…
* * * Сухотною була зима в останній рік війни. І день, схожий на…